Zero Trust
10 неочевидних фактів, які змінять підхід до кібербезпеки
Ще кілька років тому Zero Trust сприймався як інноваційна концепція для великих корпорацій. Сьогодні це вже не просто тренд, а необхідність для будь-якої організації, яка прагне захистити дані, бізнес-процеси та клієнтів від сучасних кіберзагроз.
Водночас, попри зростаючу популярність, тема Zero Trust продовжує обростати міфами, суперечками та одвічним питанням: «А що ж таке справжній Zero Trust?»
Модель нульової довіри працює за принципом: «нікому не довіряй за замовчуванням, завжди перевіряй». І хоча це звучить просто, на практиці підхід має безліч нюансів, які часто залишаються «за кадром».
Ми зібрали 10 неочевидних фактів про Zero Trust, а також поставили ключові питання Head of Engineering ST&T Дмитру Кушніру, щоб розвіяти міфи та показати, як цей підхід працює на практиці.
Zero Trust ≠ абсолютна безпека
Жодна стратегія кібербезпеки не здатна повністю усунути ризики чи гарантувати захист від усіх атак. Проте саме Zero Trust сьогодні є однією з найбільш стійких і дієвих моделей, яка мінімізує ризики та суттєво обмежує площу атаки. Якщо один елемент системи скомпрометовано, зловмисник не зможе використати його для захоплення всієї інфраструктури.
Це не про «заборону всього»
На відміну від старих підходів, Zero Trust не блокує роботу користувачів без потреби. Доступ надається динамічно, залежно від контексту: місцезнаходження, пристрою, часу доби, поведінки користувача та цифрового двійника дій користувача. Це дозволяє підтримувати баланс між безпекою та продуктивністю.
Контроль доступу — ключовий елемент
Zero Trust фокусується на захисті даних, а не лише на периметрі мережі. Це означає: принцип мінімальних привілеїв, багатофакторнуавтентифікацію (MFA) та сегментацію доступу.
Соціальна інженерія стає менш ефективною
Zero Trust ускладнює життя зловмисникам, які використовують фішинг, підроблені дзвінки або deepfake-атаку. Навіть якщо облікові дані скомпрометовані, додаткові перевірки блокують несанкціонований доступ.
Впровадження — це марафон, а не спринт
Впровадження Zero Trust — поетапне. Спочатку запустіть пілот на обмеженій, низькоризиковій групі користувачів/сегменті (щоб відкатати політики без болю для бізнесу). Далі, з урахуванням уроків пілота, перенесіть підхід на найцінніші активи та критичні сервіси. Лише після валідації та стабілізації переходьте до поступового розширення на решту інфраструктури.
Це питання не лише ІТ-відділу
Zero Trust вимагає участі керівництва та співробітників усіх рівнів. Без належних політик і навчання навіть найсучасніші технології не будуть ефективними.
Інтеграція з наявними системами
Впровадження не обов’язково починати «з нуля». Zero Trust добре працює у зв’язці з EDR, PAM, SIEM, DLP.
Мікросегментація = третя лінія оборони
Мікросегментація — це поділ середовища на дрібні ізольовані зони з принципом «заборонено все, дозволено лише потрібне». Вона блокує горизонтальний рух зловмисника, різко зменшує «площу ураження» та дає час на локалізацію інциденту.
Прозорість та відповідальність
Кожна дія користувача і пристрою фіксується, що підвищує відповідальність персоналу та допомагає швидко реагувати на інциденти.
Хмари теж під Zero Trust
У хмарі діють ті самі правила: доступ — лише після перевірки особи, пристрою й контексту, та тільки до конкретного сервісу (а не всієї мережі).