IT Services | 4 Лід-магніт (Zero Trust)

Zero Trust

10 неочевидних фактів, які змінять підхід до кібербезпеки

Ще кілька років тому Zero Trust сприймався як інноваційна концепція для великих корпорацій. Сьогодні це вже не просто тренд, а необхідність для будь-якої організації, яка прагне захистити дані, бізнес-процеси та клієнтів від сучасних кіберзагроз.
Водночас, попри зростаючу популярність, тема Zero Trust продовжує обростати міфами, суперечками та одвічним питанням: «А що ж таке справжній Zero Trust?»
Модель нульової довіри працює за принципом: «нікому не довіряй за замовчуванням, завжди перевіряй». І хоча це звучить просто, на практиці підхід має безліч нюансів, які часто залишаються «за кадром».

Zero Trust ≠ абсолютна безпека
Жодна стратегія кібербезпеки не здатна повністю усунути ризики чи гарантувати захист від усіх атак. Проте саме Zero Trust сьогодні є однією з найбільш стійких і дієвих моделей, яка мінімізує ризики та суттєво обмежує площу атаки. Якщо один елемент системи скомпрометовано, зловмисник не зможе використати його для захоплення всієї інфраструктури.
«Zero Trust — це не продукт, а спосіб мислення в безпеці. Він охоплює всі аспекти: Хто? Коли? До чого має доступ? З якою метою? (пояснення для команди в рішенні коли щоб користувачу заборонено він може натиснути кнопку запитати дозвіл надати пояснення і очікувати відповідь) та сегментує доступи на маленькі (хочеться знову сказати сегменти))). Окремі інструменти можуть посилювати безпеку, але лише у комплексі вони створюють справжню Zero Trust-екосистему.»
Це не про «заборону всього»
На відміну від старих підходів, Zero Trust не блокує роботу користувачів без потреби. Доступ надається динамічно, залежно від контексту: місцезнаходження, пристрою, часу доби, поведінки користувача та цифрового двійника дій користувача. Це дозволяє підтримувати баланс між безпекою та продуктивністю.
«Продукт сам по собі не робить вашу інфраструктуру Zero Trust. Потрібно змінювати процеси, політики, підхід до доступів і контролю даних. Ми в ST&T інтегруємо рішення так, щоб вони працювали як єдина “жива” система.»
Контроль доступу — ключовий елемент
Zero Trust фокусується на захисті даних, а не лише на периметрі мережі. Це означає: принцип мінімальних привілеїв, багатофакторнуавтентифікацію (MFA) та сегментацію доступу.
«Без належного контролю та видимості, одна шпарина може відкрити доступ до багатьох даних. Ми застосовуємо PAM-рішення (наприклад, ARCON) та ThreatLocker для гнучкого управління доступами. Така комбінація/інтеграція дозволяє співробітникам працювати лише з тим, що їм потрібно, і так, як визначено політиками.»
Соціальна інженерія стає менш ефективною
Zero Trust ускладнює життя зловмисникам, які використовують фішинг, підроблені дзвінки або deepfake-атаку. Навіть якщо облікові дані скомпрометовані, додаткові перевірки блокують несанкціонований доступ.
«Принцип “мінімально необхідних прав” блокує будь-які дії, що не передбачені політикою. Навіть якщо співробітник клікнув на фішинг — системи що працюють за принципом Zero Trust мінімізують ризики.»
Впровадження — це марафон, а не спринт
Впровадження Zero Trust — поетапне. Спочатку запустіть пілот на обмеженій, низькоризиковій групі користувачів/сегменті (щоб відкатати політики без болю для бізнесу). Далі, з урахуванням уроків пілота, перенесіть підхід на найцінніші активи та критичні сервіси. Лише після валідації та стабілізації переходьте до поступового розширення на решту інфраструктури.
«Для середньої компанії впровадження займає від 3 до 6 місяців. Ми завжди плануємо поетапно, щоб уникнути простоїв і зберегти продуктивність бізнесу.»
Це питання не лише ІТ-відділу
Zero Trust вимагає участі керівництва та співробітників усіх рівнів. Без належних політик і навчання навіть найсучасніші технології не будуть ефективними.
«Найчастіше компанії починають із технологій, а не з аналізу інфраструктури та ризиків. Ми ж завжди починаємо з аудиту і визначення критичних активів — це економить ресурси і дозволяє закрити найнебезпечніші вектори атак першочергово.»
Інтеграція з наявними системами
Впровадження не обов’язково починати «з нуля». Zero Trust добре працює у зв’язці з EDR, PAM, SIEM, DLP.
«Інтеграція Zero Trust з наявними інструментами зазвичай швидша, дешевша й безболісніша для бізнес-процесів. Немає сенсу одразу скасовувати підписки чи міняти наявне ПЗ. Спершу проводимо інвентаризацію та оцінку зрілості: що вже працює, які ризики та прогалини залишаються (ідентичності, мережа, дані, журнали), де бракує політик або телеметрії. І вже на цій основі добудовуємо архітектуру — поєднуючи існуючі рішення в цілісну Zero Trust-систему без болючої міграції.»
Мікросегментація = третя лінія оборони
Мікросегментація — це поділ середовища на дрібні ізольовані зони з принципом «заборонено все, дозволено лише потрібне». Вона блокує горизонтальний рух зловмисника, різко зменшує «площу ураження» та дає час на локалізацію інциденту.
«Це ключовий елемент. Правильна мікросегментація не лише обмежує рух атакуючого, а й дає час команді безпеки для реагування. Рекомендація ST&T: впроваджувати поетапно — спочатку пілот на безпечній ділянці, далі критичні активи, потім розширення. Що вимірюємо: частку сегментованих сервісів, кількість заблокованих «east-west» спроб, час локалізації.»
Прозорість та відповідальність
Кожна дія користувача і пристрою фіксується, що підвищує відповідальність персоналу та допомагає швидко реагувати на інциденти.
«Ми проводимо стратегічні сесії та експрес-аудит не заради тотального контролю, а заради безпеки: виявляємо зони “сліпої довіри” й переводимо їх у режим “нульової довіри” — саме так досягаємо максимально можливої захищеності даних, людей і процесів.»
Хмари теж під Zero Trust
У хмарі діють ті самі правила: доступ — лише після перевірки особи, пристрою й контексту, та тільки до конкретного сервісу (а не всієї мережі).
«Рекомендуємо: ZTNA замість суцільного VPN, принцип найменших прав у ролях (IAM) і підключення аудит-журналів хмари до аналітики (SIEM/XDR). Це різко зменшує площу атаки у віддаленому доступі.»