Дякуємо!
Ми зв'яжемося з вами найближчим часом
На кожного співробітника вашої організації припадає значно більше цифрових ідентичностей, які, найімовірніше, ніколи не проходили повної інвентаризації. І зловмисники добре про це знають. Сервісні облікові записи, API-ключі, токени OAuth, ідентичності робочих навантажень і боти роботизованої автоматизації процесів (RPA) становлять значну, але часто непомітну частину ІТ-середовища.
Більшість із них не мають визначеного відповідального власника, графіка регулярної ротації облікових даних або встановленої процедури виведення з експлуатації.
Облікові дані залишаються одним з основних способів проникнення зловмисників у корпоративні системи. Згідно зі звітом Verizon Data Breach Investigations Report за 2024 рік, викрадені облікові дані фігурували майже в третині випадків порушення безпеки за попередні десять років.
Більшість програм управління ідентичностями спочатку розроблялися для користувачів-людей, тоді як системи та сервіси вважалися довіреними завдяки їхнім налаштуванням. Сьогодні саме це припущення створює суттєву прогалину в безпеці.
У цій статті розглянемо, що таке неперсональні ідентичності (Non-Human Identities, NHI), чому традиційні механізми контролю доступу, орієнтовані на користувачів, не забезпечують належного захисту систем і сервісів, а також типові сценарії компрометації таких ідентичностей.
Крім того, запропонуємо чотири практичні кроки для впровадження ефективного управління NHI, які можна використати під час наступного обговорення питань кібербезпеки з керівництвом компанії.
Що належить до неперсональних ідентичностей (NHI)?
Щоб ефективно управляти неперсональними ідентичностями, команди інформаційної безпеки, ІТ-інфраструктури та DevOps повинні насамперед узгодити їхнє визначення.
Неперсональна ідентичність (Non-Human Identity, NHI) — це будь-яка цифрова ідентичність, яка використовується для автентифікації, отримання доступу або виконання дій у системі без безпосередньої участі людини.
У сучасній корпоративній інфраструктурі до NHI належать:
Використання хмарних архітектур, мікросервісів і швидких процесів DevOps постійно збільшує кількість облікових даних. Кожна нова інтеграція створює додаткові цифрові ідентичності, які також потребують контролю.
Окремо про ШІ-агентів
Агентний штучний інтелект (Agentic AI) — це не просто ще один різновид NHI. ШІ-агент є системою, яка може самостійно ухвалювати рішення щодо подальших дій під час виконання завдання, а для їх реалізації використовує неперсональні ідентичності: токени, ролі та ключі доступу.
Контроль таких облікових даних є необхідним, але сам по собі він не дозволяє визначити, які саме дії виконуватиме агент.
Тому управління ШІ-агентами потребує не лише стандартних механізмів захисту NHI, а й додаткових засобів контролю: визначення дозволених дій відповідно до делегованих повноважень, обмеження доступу межами конкретного завдання та забезпечення підзвітності за кожну виконану операцію.
Детальніше ці механізми розглянемо в окремому матеріалі.
Проблема масштабування: цифрових ідентичностей значно більше, ніж здається
За результатами досліджень різних постачальників рішень із кібербезпеки, співвідношення неперсональних ідентичностей до облікових записів користувачів може становити приблизно 50:1 і навіть перевищувати 80:1.
Зокрема, у звіті CyberArk Identity Security Landscape 2025 наведено співвідношення 82:1.
Незалежно від точного показника тенденція залишається незмінною: кількість NHI значно перевищує кількість співробітників організації.
Наприклад, для компанії з 5000 працівників навіть консервативне співвідношення 20:1 означає наявність приблизно 100 000 неперсональних ідентичностей.
При цьому більшість із них не внесені до централізованого реєстру, не мають документально визначеного відповідального власника та встановленого терміну дії або процедури виведення з експлуатації.
Такий дефіцит контролю поступово накопичується, створюючи дедалі більше ризиків для організації. Зазвичай проблема не потрапляє до звітів керівництва, доки не призведе до інциденту безпеки.
За даними дослідження IBM Cost of a Data Breach Report 2024, середня глобальна вартість витоку даних становила 4,88 млн доларів США.
Чому традиційні IAM та PAM не забезпечують належного захисту систем і сервісів
Більшість традиційних механізмів управління ідентичностями та доступом (IAM) і привілейованим доступом (PAM) розроблені з урахуванням того, що за кожним обліковим записом стоїть людина.
Однак у випадку неперсональних ідентичностей (NHI) цей підхід має суттєві обмеження. Розглянемо п’ять основних проблем, на які варто звернути увагу керівництву та командам інформаційної безпеки.
● Відсутність відповідального за життєвий цикл. Це одна з ключових проблем управління NHI. Сервісні облікові записи часто продовжують існувати навіть після звільнення інженера, який їх створив. Процеси кадрового обліку не запускають їх автоматичне деактивування, регулярні перевірки прав доступу можуть їх не охоплювати, а відповідальність за подальше використання залишається невизначеною. Без призначеного власника такі облікові записи можуть роками залишатися активними без належного контролю.
● Неможливість використання традиційної MFA. На відміну від користувачів, системи та сервіси не можуть проходити багатофакторну автентифікацію звичайним способом. Натомість вони використовують статичні секрети, цифрові сертифікати або, за належного налаштування, короткострокові токени доступу.
● Неконтрольоване поширення секретів (Secrets Sprawl). API-ключі та інші облікові дані можуть опинятися в Git-репозиторіях, образах контейнерів, змінних CI/CD-процесів, повідомленнях робочих чатів і на ноутбуках розробників. У результаті доступ до критично важливих систем можуть забезпечувати секрети, які давно залишили межі централізованого контролю та зберігаються в різних середовищах.
● Надмірні привілеї за замовчуванням. Під час інтеграції систем неперсональним ідентичностям часто надають широкі права доступу, щоб забезпечити працездатність сервісів. Після завершення налаштування ці дозволи зазвичай не переглядають. Реалізація принципу мінімальних привілеїв (Least Privilege) потребує цілеспрямованих зусиль, тоді як надмірні права створюють додаткові можливості для зловмисників.
● Відсутність чітких поведінкових характеристик та аудиторського сліду. Моніторинг безпеки (SOC) часто орієнтований на виявлення аномалій у поведінці користувачів, наприклад входів у незвичний час або з нетипових географічних локацій. Проте для автоматизованих систем значно складніше визначити нормальні моделі поведінки. Крім того, спільне використання сервісних облікових записів ускладнює встановлення того, хто саме ініціював певну дію. Це створює додаткові труднощі для аудиту та дотримання вимог таких стандартів і нормативних актів, як SOX і PCI DSS.
Чотири типові сценарії компрометації неперсональних ідентичностей (NHI)
Кожен із наведених сценаріїв відповідає технікам, які команди виявлення загроз повинні відстежувати відповідно до матриці MITRE ATT&CK.
Витік API-ключа в публічному репозиторії призводить до компрометації хмарної інфраструктури.
Розробник випадково додає ключ доступу до публічного репозиторію. Автоматизовані інструменти зловмисників швидко його знаходять. Отримавши ключ, атакувальник аналізує доступні дозволи, намагається підвищити привілеї та отримати доступ до даних у продуктивному середовищі.
MITRE ATT&CK: T1552.001 — Credentials in Files (Облікові дані у файлах).
Компрометація облікових даних CI/CD-процесу створює загрозу для ланцюга постачання ПЗ.
Зловмисник використовує скомпрометований токен або сервісний обліковий запис системи збірки, щоб змінювати програмні артефакти на наступних етапах процесу або отримувати доступ до інших середовищ.
Що ширші привілеї має ідентичність CI/CD-процесу, то масштабнішими можуть бути наслідки її компрометації.
MITRE ATT&CK: T1195.002 — Compromise Software Supply Chain (Компрометація ланцюга постачання програмного забезпечення).
Зловживання OAuth-застосунком дозволяє успадкувати права доступу.
Зловмисник компрометує або використовує неналежним чином захищений OAuth-застосунок чи токен, який має широкі та довгострокові права доступу до критично важливої платформи.
У результаті атакувальник отримує доступ у межах уже наданих дозволів, повністю обходячи багатофакторну автентифікацію (MFA), передбачену для звичайних користувачів.
Відомим прикладом є оприлюднений Microsoft у січні 2024 року інцидент за участю групи Midnight Blizzard, під час якого зловмисники використали застарілий OAuth-застосунок.
Покинутий сервісний обліковий запис забезпечує зловмиснику постійний доступ до системи.
Обліковий запис, створений для застосунку, який уже виведено з експлуатації, залишається активним.
Під час розвідки зловмисники виявляють його чинні облікові дані та використовують їх для прихованого збереження доступу до інфраструктури. Такий доступ може залишатися активним навіть після скидання паролів користувачів.
Саме цьому сценарію допомагає запобігти належне управління власниками та життєвим циклом NHI.
Чотири кроки для впровадження управління NHI
Для початку не обов’язково впроваджувати нову категорію інструментів. Насамперед потрібна системна програма управління.
Наведені кроки відповідають підходам NIST Cybersecurity Framework (CSF) та принципам Zero Trust, визначеним у NIST SP 800-207.
Інвентаризація
Неможливо контролювати те, про існування чого ви не знаєте.Створіть систему безперервної інвентаризації неперсональних ідентичностей у середовищах Active Directory, хмарних IAM-платформах, Kubernetes, SaaS-інтеграціях, CI/CD-системах і сховищах секретів.Реєстр NHI повинен постійно оновлюватися, а не формуватися лише під час одноразової перевірки.
Призначення відповідальних
Кожна неперсональна ідентичність повинна мати визначеного відповідального співробітника та документально підтверджене бізнес-обґрунтування її використання.Облікові записи без відповідального власника необхідно розглядати як кандидатів на деактивацію.Цей механізм дозволяє виявляти більшість покинутих облікових записів. Важливо запровадити призначення відповідальних ще на етапі створення NHI, щоб запобігти подальшому накопиченню неконтрольованих ідентичностей.
Обмеження привілеїв
Регулярно переглядайте та коригуйте права доступу відповідно до фактичних потреб систем і сервісів.
Надавайте перевагу короткостроковим обліковим даним із доступом за потреби (Just-in-Time, JIT) замість постійних привілейованих дозволів.
Статичні секрети необхідно зберігати в захищених сховищах (Secrets Vault), регулярно змінювати відповідно до визначеного графіка та відкликати, якщо ідентичність втрачає відповідального власника.
Регулярна перевірка та моніторинг
Відповідальні власники повинні періодично підтверджувати, що кожна NHI залишається необхідною для бізнес-процесів і зберігає лише обґрунтовані права доступу.Інформацію про активність неперсональних ідентичностей необхідно передавати до центру моніторингу безпеки (SOC) разом із даними про дії користувачів.Це дозволить своєчасно виявляти аномальну поведінку та облікові записи без відповідальних власників, після чого повторно застосовувати процедури призначення відповідальних і перегляду привілеїв.
Як ARCON допомагає управляти неперсональними ідентичностями
Ефективне управління NHI ґрунтується на трьох взаємопов’язаних завданнях: розумінні того, які ідентичності існують і хто за них відповідає, захищеному зберіганні облікових даних поза програмним кодом та контролі автентифікації й доступу робочих навантажень.
ARCON розвиває свої рішення саме в цьому напрямі.
Підхід компанії до управління NHI передбачає створення єдиного середовища, у якому команди безпеки можуть отримувати інформацію про неперсональні ідентичності та їхніх відповідальних власників.
Захищене сховище секретів (Secrets Vault) дозволяє вилучати облікові дані з програмного коду, конфігураційних файлів і CI/CD-процесів, забезпечуючи їх централізоване зберігання, регулярну ротацію та можливість відкликання.
Управління ідентичностями робочих навантажень (Workload IAM) забезпечує контроль способів автентифікації застосунків і сервісів, а також їхніх прав доступу протягом усього життєвого циклу.
Кінцева мета — забезпечити, щоб кожна цифрова ідентичність, незалежно від того, належить вона людині чи автоматизованій системі, була виявлена, мала визначеного власника, обмежені відповідно до потреб права доступу та підлягала належному контролю й аудиту.